Дорогі побратими!

У нинішніх політичних та соціально-економічних реаліях державницьке піднесення українського суспільства під час національної революції, названої "помаранчевою", може бути зведене нанівець. Ми вже мали шанс для переможного утвердження своєї політичної волі на початку 90-х років минулого століття, але не змогли ним скористатися. Комуністична партноменклатура змінила марксистські гасла на ліберально-демократичні, й змогла утриматися при владі. Так утворилася мутантна система влади, в якій поєдналися інтереси партноменклатури й олігархічно-кримінальних кланів. Незалежна від народу влада цинічно й відверто грабувала народ. Плодами національного піднесення скористалися антиукраїнські сили, а українських патріотів було відсунуто на політичне узбіччя. Наслідок - зневіра та злиденність народу.

2004 рік. Українці втішилися, що обрали собі Президента "за вподобанням своїм". Але скоро стало зрозуміло, що про народ знову забули, бо нові олігархи з неукраїнців знову заходилися переділяти сфери впливу й народне добро. Цей чужинський вплив легалізується через Народний союз "Наша Україна", що по суті є конгломератом без національної ідеї та ідеології. Здебільшого на ключові посади розсаджено неукраїнців, а вже перші Укази нової влади набули скандальної слави через своє антиукраїнське спрямування. Знову влада ініціює питання про надання офіційного статусу російській мові, що принижує державну українську мову, порушує Конституцію України, провокує міжнаціональну напругу в суспільстві та відвертає увагу людей від того, що насправді відбувається в державі.

Як і в 90-і роки українські патріоти знову опинилися на маргінесі політикуму. Нас намагаються посварити, намагаються розвалювати патріотичні партії зсередини, плодячи партії-клони. Перспектива входження до Народного союзу "Наша Україна" створює реальну загрозу розколів у таких поважних партіях національно-демократичного спрямування, як НРУ, УРП "Собор", УНП, КУН. А розкол української правиці - це порушення політичного балансу в українському суспільстві й соціально-економічна дестабілізація.

Настав час задуматися всім українським патріотам, аби не повторити помилок минулого. Політична воля української нації на президентських виборах 2004 року - це лише перший крок до побудови Української України. Основну політичну роботу ми повинні здійснити на виборах 2006 року, обираючи справді українські Верховну Раду й органи місцевого самоврядування.

Тому ми повинні згуртуватися на спільній для всіх нас національно-патріотичній основі. Бо йдучи на вибори 2006 року нарізно, українство може знову програти, адже в черговий раз патріотичними гаслами активно прикриваються ворожі українцям сили. Але майбутнє - за національною державницькою ідеологією. Про це свідчить консервативний ренесанс у Європі, національне піднесення в Україні. Людство дедалі частіше звертається до духовних цінностей, прагне духовної організації суспільства. Тому лише національний консерватизм, в основі якого лежить українська національна ідея, виведе нашу державу на перспективний український шлях розвитку.

Ми звертаємося до всіх українських політичних партій консервативного спрямування: настав час об'єднати свої зусилля для великої спільної мети - побудови Української України. Українська Консервативна партія та ВО "Свобода" ініціюють створення блоку право-консервативних партій, який візьме участь у виборах 2006 року і гідно представить українську більшість на всіх рівнях влади. У нас немає серйозних ідеологічних, програмних чи політичних розходжень з Народним Рухом України, Українською народною партією, ВО "Батьківщина", Українською республіканською партією "Собор", Конгресом українських націоналістів, немає нічого, що стало б на заваді об'єднанню наших зусиль. І ми сподіваємося на ваше розуміння та об'єднання наших партій у спільний виборчий блок.

Ми розраховуємо також на всебічну підтримку громадських організацій і рухів.

З повагою й щирим прагненням спільних дій

Георгій Щокін - Голова Української Консервативної партія

Олег Тягнибок - Голова ВО "Свобода"