"День Великої жовтневої соціалістичної революції" у Києві відзначали по-різному. Ліві - за усталеною традицією - святкували 88 річницю революції у сусідній державі. Праві - провели мітинг-реквієм за мільйонами українців загиблими у роки комуністичного панування.

Ліві розпочали ще у неділю і продовжили наступного дня. У понеділок зранку Майдан Незалежності зайняли комуністи. Щогодини прихильників марксизму-ленінізму більшало. Приєднувалися московські варяги з Націонал-більшовицької партії. І торгували партійною "Лимонкою". Недорого - за 50 українських копійок. Хтось хизувався на відеокамеру раритетними нині жовтенятськими і піонерськими значками. Бойовий дух піднімали... музикою далекого минулого, цитували Тараса Шевченка, лаяли олігархів.

Неподалік від Майдану, на Михайлівській площ, гуртувалися праві. Об 11 годині вони розпочали мітинг-реквієм за жертвами комуністичного режиму. Об'єдналися усі націоналістичні організації: КУН, ОУН(м), ОУН(р), Всеукраїнське об'єднання "Свобода", УНА-УНСО, МНК і "Національний альянс". Після короткого мітингу священики відслужили панахиду, поклали вінки. Затим - націоналісти, переважно молодь, рушили на Майдан, де об 11 годині акція продовжилася. "Окупантів" Майдану до приходу націоналістів для санкціонованого владою мітингу (на відміну від КПУ - авт.) відтіснили правоохоронці і захід розпочався без ексцесів.

Силовики ретельно стежили за громадським спокоєм. Надмірні заходи безпеки іноді доходили до абсурду. Людей не випускали з підземних станцій метро - зокрема, біля переходу на Бессарабці націоналістам перегородили прохід. Страждали ж від пильних правоохоронців кияни, яким блокували транспортні артерії. "Уважністю" відзначилися працівники спецпідрозділів. Десь біля першої години вже на виході з підземного переходу на Майдані правоохоронці зажадали від націоналістів показати посвідчення особи. Коли хлопці запитали: "На яких підставах ви вимагаєте документ?" і "Що ми зробили?", відповідали грубою російською: "Тєбя нікто нє спрашиваєт". Щоб з'ясувати причину обмеження пересування Києвом групи молоді, кореспондент "ГАЗЕТИ" представився, показав редакційне посвідчення і звернувся: "Чому заважають рухатися?". Реакція була миттєвою - він просто відібрав документ і "щиро" сказав:

- Забєрьош в камєрє. А сєйчас свабодєн!

- Я й так вільний, - відповів. - Віддайте посвідчення. Представтеся будь-ласка!

- Я тєбє пакажу. Іді-ка сюда!, - і потяг за куртку до себе.

За 5-10 секунд вирвався.

- Іді на ...! - у грубій формі відповів чемний охоронець правопорядку.

Одним-двома реченнями пояснив, що за образу можу подати у суд і виграю його.

- У тєбя нєт свідєтєлєй, - нахабно заявив той. - Є! - почулися голоси з натовпу.

Прохання розповісти платникам податків українською мовою - проігнорував. Як і інших теж. Свідки інциденту - десятки людей: київські журналісти, які теж переконували правоохоронців у перевищенні обов'язків, перехожі.

Врешті, згадали українську мову і старший (звичайно, не захотів представитися - авт.) сказав, що краще вони зупинять групу з журналістами тут, аби ті кудись не встряли, бо тоді міліція битиме усіх без винятку.

Вислухавши командира спецпідрозділа, його колега таки повернув редакційне посвідчення з настановою "Єхать в свайо Ровна". Поправив: "У Рівне" і подумав - видання ж бо, де працюю, називається "Рівненська газета", а не інакше.

Група молоді рушила Хрещатиком. За ними на п'яти наступали правоохоронці, які супроводжували доти, доки ті мирно не розійшлися...

Cтепан молчан, "Рівненська газета".